Поиск

Анонсы

 

Церковный календарь

Смирення – це слабість чи сила?

Смирення справедливо рахують необхідною частиною спасіння християнина. Однак сучасний світ саме в проповіді смирення найчастіше вбачає слабкість християнства. Чому? – Тому що неправильно розуміється зміст смирення. Смирення – це ні що інше як стремління дати об”єктивну оцінку самому собі, своєму внутрішньому стану. В силу цього смирення передбачує чесне, правдиве визнання свїх недоліків, визнання неможливості досягнути будь що без допомоги Божої.

Чому ж про смирення так багато і часто говорять и пишуть, чим воно важливіше інших чеснот?

Тому що смирення – повна протилежність гордості, із-за якої світлий ангел став темним демоном. Гордість позбавила людину цілостності, розбила союз душі з Богом, затьмарила свідомість. Людина із-за гордості багато побачила по іншому, і світ, і Бога, і себе.

Творець наділив людину рисами Свого образу і в цьому велич людини. В цьому її достоїнство, її велич над всім світом. Коли людина відводить погляд від Бога і всю увагу концентрує на собі, тоді починається потьмарення первозданного образу Божого в людині гордістю. Повернутися до Бога, поновити з ним живий зв”язок, це і означає змиритися.

Нажаль світ забув Бога, цінить владу, силу, могутність явну першість над іншими, все, що тішить самозакоханність в будь-яких формах і на всіх рівнях. Смирення цього уникає і якщо приходить зовнішній успіх, то смиренний бачить в цьому промисл Божий і не допускає самопіднесення та самозакоханності. Істинне смирення ніколи не має за мету звернути на себе увагу. Якщо будь-хто рахує себе смиренним, підкреслює це, жадає визнання від інших, то це вже слабість, підробка під смирення. Святі отці, справедливо рахують це “уявним смиренням” (преп. Ісаак Сірин), яке жахливіше гордісті.

Смирення живе Богом і тому до нього повинні бути направлені погляди кожного християнина. Царство Боже, по слову Христа Спасииттеля, досягається зусиллям, зусиллям перш за все над самим собою, над особистою замозакоханністю і гордістю, які паралізують всі сили душі людини. І тільки смирення відкриває шлях до істинного життя з Богом і в Бозі. “Господь… прославляє смиренних спасінням” (Пс.149.4), - говорить пророк Давид.

Той, хто досягнув справжнього смирення – досягає вершини людського достоїнства, бо він реалізував  те, що вклав в нього Господь – Свій образ і Подобу. В цьому велич і сила. Така людина бачить світ, оточуючих, а, саме головне, саму себе не у викривленому вигляді, а такою, якою вона є насправді.

 

Рейтинг@Mail.ru

ЧИСТЫЙ ИНТЕРНЕТ - logoSlovo.RU