Слава Богу, що ми дожили до такого часу, коли кожний бажаючий може без страху прийти в храм Божий, щоби відповідно до своїх поглядів прийняти Хрещення, прокаятися, причаститися. Все життя людини від народження до смерті має бути освячено Церквою. У цьому запорука нашого блаженного вічного життя.

Більшисть людей у свому земному шляху до вічності обирають супутника або супутницю життя та беруть шлюб. Багато зараз вінчаються. Дуже важливо, щоб до таїнства вінчання підходили осмислено, а не рахували його просто красивою та модною церемонією. Для християнина шлюб - це не просто юридична угода, адже він по слову святителя Іоанна Златоустого має стати “таїнством любові”, вічним єднанням подружжя у Христі. Через таїнство шлюбу посилається Боже благословення на народження дітей і дарується благодать на їх виховання.

Шлюб – це і радість і любов один до до одного, а також подвиг терпіння. Саме тому апостол Павел наставляє: “Носіть тягарі один одного, і так виконаєте Закон Христов” (Гал.6.2).

Нажаль, багато сучасних молодих людей до цього не підготовлені. Індівідуалізм та егоїзм створюють в шлюбі основні труднощі. Подолати їх можливо тільки силами самого подружжя. Вони обоє повинні шоденно укріпляти шлюб, борючись із суєтними щоденними незгодами. Радість першої зустрічі повинна  продовжуватись все життя.

Саме страшне в шлюбі – це втрата кохання, а зникає воно часом із за дрібниць. Тому всі думки і зусилля потрібно направити на збереження любові в сім’ї. Починати цю роботу  необхідно з перших днів  спільного життя.

Здавалося б, саме просте, але і саме важке  - це рішучість  зайняти в шлюбі кожному своє місце. Якщо є рішучість і бажання, Бог завжди допоможе на цьому нелегкому шляху. Ні чоловік, ні тим більше жінка, не мають в шлюбі один над одним абсолютної зверхності. Насилля над волею іншого, хоча б і в ім’я любові, вбиває саму любов. Більшість нещасливих шлюбів саме від того, що кожна сторона рахує себе власником того, кого любить.

Таємниця щастя християнського подружжя  полягає у сумісному виконнанні волі Божої, що з’єднує їх душі між собою і з Христом. У цьому велич і сила таїнства шлюбу, оскільки він передбачає відповідальність, яку один перед одним, перед суспільством і Самим Богом, несе подружжя.

Судячи зі всього, саме боязливістю відповідальності пояснюється cучасна тенденція жити не тільки без Церквою освяченого в таїнстві шлюбу, але навіть і без державної реєстрації. Чим би не мотивувалось таке співжиття, Церква чітко заявляє, що воно протирічить християнським нормам життя. Це треба усвідомлювати і не обманювати себе, адже що людина посіє, те і пожне.