Поиск

Анонсы

 

Церковный календарь

Про багатство і бідність

Все, що створив Бог, саме по собі не може бути поганим, бо Всеблагий Творець не може бути джерелом чого-небудь гріховного і порочного. Все, що створив Бог, саме по собі не може бути поганим, бо Всеблагий Творець не може бути джерелом чого-небудь гріховного і порочного. Небезпечність багатства в справі спасіння або етичного удосконалення лежить не в ньому самому, а в тому, що гріховній природі людини воно представляє безліч спокус і перешкод до виконання вимог закону та волі Божої.

На жаль, багатство і пов’язані з ним турботи частіше за все настільки поглинають людину, що вона забуває про свою безсмертну душу і Подателя всіх благ — вічного Бога. Звертаючи на це увагу, Спаситель вживає вираз, що став вже прислів'ям про те, що «верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Царство Боже ввійти».

В той же час, в словах Господа немає засудження самого багатства і земних благ. Христос говорить тільки про неприйняття такого відношення до багатства, коли воно стає ідолом, затуляє собою все інше. Можна мати більше, ніж потрібно на потребу, — і залишатися з Богом; можна надлишками врятувати себе і допомогти іншим, а можна, навпаки, тими ж надлишками погубити свою душу і спокусити інших. Тобто справа не в багатстві, а у відношенні до нього, щоб воно не стало для нас єдино головним в житті.

Бідність сама по собі також не гарантує людині спасіння, тому що справа знову таки не в тому, скільки і чого у нас є, а у відношенні до того, чим володіємо.

Можна володіти небагато чим і палати до нього великою пристрастю — це теж гріх. Євангеліє застерігає нас від усяких шкідливих прихильностей, які можуть цілком поглинати нас, засліплювати і усипляти.

Багата людина повинна спасатись великим милосердям до ближніх і смиренням перед Богом, а бідний — великим покірливим терпінням і непохитним покладанням надії на Бога. Не врятується ні немилосердний і гордий багач, ні бідняк, що нарікає на свою долю і що зневіряється в допомозі Божій.

Кожного з нас обтяжують слабкості і пристрасті, але потрібно боротися з ними, бо життя — є боротьба. Людина все життя бореться перш за все зі своїми вадами, з поганими звичками і недоброзичливістю, що становлять те сумне багатство, з яким важко, але необхідно розлучитися, щоб бути досконалим.

Царство Боже досягається працею постійною і важкою. Воно — вища правда, чистота і любов, воно — блаженство. Всього цього не потрібно шукати десь на стороні, все це закладено в нашому серці. «Серце сокрушенне і покірливе Бог не уничижить». Але, як в «злохудожну душу» не входить благодать, так і в нечистому, обтяженому суєтою серці не можуть виростати плоди Царства Божого.

 

Рейтинг@Mail.ru

ЧИСТЫЙ ИНТЕРНЕТ - logoSlovo.RU